воскресенье, 24 ноября 2013 г.

Донецький державний університет управління
Обліково-фінансовий факультет, II курс
Актуальність. На сьогодні ми бачимо тенденцію зростання зацікавленості людей до різних видів спорту. Це пов'язано з тим, що в сучасному світі існує безліч хвороб, які з кожним роком молодшають. Тому навряд чи можна знайти молоду людину, яка би не прагнула до зміцнення та збереження здоров'я.
Розвиток силових здібностей людини йде далеко в минуле. Людство давним-давно зрозуміло: щоб бути сильним, необхідно робити фізичні вправи з різного роду тяжкості. У підніманні тягарів змагалися учасники стародавніх олімпійських ігор. Цей факт підтверджується археологічною знахідкою в Олімпії, де виявлено кам'яний блок-гирю розміром 68х38х33 см і вагою143 кг. У зародженні цього багатирського виду спорту чимала заслуга належить професійним силача, які в другій половині 19 ст. виступали на циркових і балаганних підмостках. Гастролюючи, вони пробуджували жвавий інтерес публіки до атлетики у Франції, Англії, Німеччини, Голландії, Данії, Італії, Росії та України. У багатьох країнах були свої геркулеси, які викликали в народі живий інтерес до тяжкої атлетики. Так, канадець Луї Сір, у 1880 році підняв до колін вагонну вісь вагою 669 кг. Російський матрос Василь Бабушкін славився тим, що на його грудях розбивали молотом гранітну брилу вагою близько 200 кг.
Для того, щоб займатися будь-яким видом спорту необхідно знати його історію розвитку та становлення, тому що саме історія може зацікавити людину своїми пікантними моментами і дати їй поштовх для того, щоб освоїти деякий вид спорту. Я вважаю, що людині, яка займається тим чи іншим видом спорту, соромно не знати історії спорту та її видатних людей.
Аналіз літератури. В.М. Зациорський в своїй роботі «Методика воспитания силы// Физические качества спортсмена» розробив методику виховання сили, а також акцентував увагу на популярності та важливості занять спортом. В.И. Платонов розглядав спорт та його історію вже на сучасному рівні свого розвитку.
Мета та завдання дослідження. Розглянути історію розвитку важкої атлетики та пауерліфтингу в Україні. Вивчення історії становлення та розвитку важкої атлетики та пауерліфтингу в Україні на всіх її етапах.
Результати дослідження. Важка атлетика - це силовий вид спорту, в основі якого лежить виконання вправ з підіймання штанги над головою. Змагання з важкої атлетики сьогодні включають в себе дві вправи - ривок і поштовх.
Важка атлетика, як вид спорту, в Україні виникла у другій половині XIX ст. А саме становлення і формування важкої атлетики як виду спорту доводиться на період між 1860-1920 рр. У ці роки в багатьох країнах організовувалися атлетичні кухлі і клуби, виготовлялися і удосконалювалися різні типові снаряди, формувалися правила підйому тяжкості і умови змагань.
На розвиток і формування української важкоатлетичному школи великий вплив зробив видатний російський вчений П.Ф. Лесгафт, "батько російської атлетики", петербурзький лікар і педагог В.Ф. Краєвський. Перший в Росії "кружок любителей атлетики", заснований 10 серпня 1885 В.Ф. Краєвським, дав потужний поштовх розвитку важкої атлетики в Україні. Саме він залучив до силового спорту майбутнього "Російського Лева" - Георга Гаккеншмідт. Київ був одним із центрів важкої атлетики в Російській Імперії.
Київський лікар Є.Ф. Гарнич-Гарницький в лютому 1895 р. заснував київський атлетичний гурток. Гурток був дуже популярний серед молоді. 10 травня 1899 був затверджений Статут Київського атлетичного товариства, а восени було зафіксовано офіційне утворення суспільства. Атлетичному товариству вдалося придбати розбірну штангу вагою до шести пудів, що служила довгий час основним спортивним знаряддям. На початку XX ст. стали проводитися змагання з важкої атлетики та боротьби на першість Південно-Західного краю України. В 1913 році Москва і Санкт-Петербург відмовилися від проведення Всеросійської Олімпіади, програму поділили Київ і Рига. У Києві на відкритому майданчику виступали спортсмени в трьох категоріях: до70 кг, до 82,5 кг. і понад 82,5 кг. У ті роки атлетика ще була п'ятиборством - силачі змагалися у ривку і поштовху однією рукою і жимі двома руками. Пізніше вона стала триборством - ривок, поштовх і жим штанги стоячи. На Всеросійській Олімпіаді 1914 року троє киян: Павло Латушнін, Федір Гриненко і Володимир Емсеев стали призерами. З 1914 р. стали проводитися змагання з міжнародного п'ятиборства (поштовх і ривок двома руками, ривок однієї, жим двома, поштовх однією рукою).
З приходом до влади більшовиків для важкої атлетики настав період заборони. Пролетарським лідерам до душі були масові ігри з м'ячем ("буржуазний" теніс до них не ставився). Однак пізніше, коли почалося протиставлення радянських досягнень західним, важку атлетику відродили. Саме тоді настав період авральною гонки за спортивними досягненнями. У 30-ті роки в атлетиці намітився процес поділу і появи двох відокремлених напрямків: важка атлетика і атлетизм. У період з 1934 по 1941 рік радянські спортсмени встановили 185 світових рекордів.
Сучасна важка атлетика є двоєборством і на сьогодні в Україні знаходиться на високому рівні, адже наші спортсмени відомі своїми досягненнями в усьому світі.
Пауерліфтинг - це силовий вид спорту, сутність якого полягає в подоланні ваги максимально важкого ускладнення. Головною метою є підняття речей як можна більшої ваги.
В Україні пауерліфтинг порівняно молодий вид спорту, але його популярність зростає з кожним роком. 1964 рік – це рік зародження пауерліфтингу, але датою народження українського пауерліфтингу можна вважати 13-14 лютого 1988 рік, коли були проведені перші офіційні республіканські змагання з пауєрліфтингу у м. Вінниці, в яких взяли участь спортсмени з 17 міст України. Облік чемпіонатів України з пауерліфтингу прийнято вести з Першого Офіційного чемпіонату СРСР з силового триборства, який відбувся 14-18 січня 1989 р. у м. Горлівка. У змаганнях взяли участь 85 атлетів з 15 областей.
6 листопада 1990 році Держкомспорт СРСР прийняв постанову "Про визнання пауерліфтингу як виду спорту" і, починаючи з 1991 року, силове триборство перейменований на міжнародний манер - powerlifting. Створюється Федерація пауерліфтингу СРСР. 17 березня 1991 року в м. Київ на Установчій конференції створюється «Федерація пауерліфтингу України (ФПУ)».Головою обрано Бориса Левченко (м. Київ). В цей же час в м. Києві проводяться перші республіканські змагання серед юніорів та дівчат. У червні 1991 р. федерація пауерліфтингу України була прийнята тимчасовим членом Європейської федерації. Це дає їй право виступати окремо юніорських і ветеранськими командами. 1 січня 1991 Україна стала членом світової федерації пауерліфтингу. З виходом на світову арену українські спортсмени неодноразово ставали переможцями та призерами змагань різного рівня. Вони продемонстрували всьому світу високу техніку виконання і відмінну фізичну підготовку. У м. Харкові перший чемпіонат з пауерліфтингу пройшов 11 початку 1988 р., зібравши при цьому чималу кількість учасників різного віку.
Одним з видатних пауерліфтерів Україні є Віктор Налейкін - дворазовий чемпіон світу, 7-и кратний чемпіон Європи, заслужений майстер спорту, який виступав у ваговій категорії до 125 кг. Вікових меж у пауерліфтингу немає.
Пауерліфтинг дає можливість людині проявити свої істинно силові якості і без урахування віку. На перший погляд пауерліфтинг мало відрізняється від важкої атлетики, але так може сказати тільки непосвячений. Насправді пауерліфтинг - абсолютно самостійний вид спорту. Його дієвість виявляється в гармонійному розвитку всього людського організму.
Обладнання помосту не відрізнялося нічим особливим: і лавка для жиму, і стійки для присідання м'яко кажучи «не відповідали світовим стандартам» навіть того часу. Екіпірування учасників теж була досить простою: звичайне спортивне трико і м'які бинти. Через брак суддів суддівські бригади іноді комплектувалися з самих учасників змагань. Зараз матеріально-технічна база спорткомплексів включає обладнані помости для проведення змагань, сучасні стійки для присідання, спеціалізовані лави для жиму. Провідну роль у модернізації обладнання грають тренера і самі спортсмени. На змаганнях атлети також виступають в акуратних спортивних трико, футболках, а також у спеціалізованих бинтах для колін та наручнів, майках для жиму, трико для присідань і т.д.
Сьогодні змагання проводяться з використанням сучасної комп'ютерної техніки, програмного забезпечення і устаткування, за допомогою чого можна побудувати тактику і стратегію боротьби спортсменів на помості. Всі змагання обслуговують чітко підібрані бригади суддею з дотриманням правил змагань і регламенту. Всім цим досягненням і перемогам передувала більш ніж 20-річна важка робота
Необхідно зазначити, що високих результатів нашим спортсменам допомагають досягти: кропітка тренерська робота і спеціальний режим харчування, який включає в себе застосування сучасного спортивного харчування.
Висновки. Підводячи підсумки, ми бачимо, що історія розвитку та становлення важкої атлетики та пауерліфтингу дуже різноманітна і цікава. В даний час розвиток силових видів спорту, зокрема пауерліфтингу та важкої атлетики, отримало небачений розмах. Сотні тисяч людей беруть участь в конкурсах силачів, десятки тисяч регулярно займаються пауерліфтингом, культуризмом і бодібілдінгом в секціях під керівництвом професійних тренерів і самостійно, використовуючи доступну методичну літературу.
Завдяки своєю простотою, швидким зростанням результатів і благотворним впливом на здоров'я спортсмена ці два види спорту стали популярні на піку свого історичного розвитку.

воскресенье, 24 ноября 2013 г.

Важка Атлетика

Історія Софіївської федерації важкої атлетики



Софіївська районна федерація важкої атлетики заснована в 2000 році.Незмінним президентом федераціїї з того часу є Круглик В.О майстер спорту СРСР з важкої атлетики, учасник та призер пяти чемпіонатів Європи серед ветеранів. За ці роки в лавах федерації було чимало спортсменів та спортсменок.В  федерації працювало декілька відділень - пауерліфтинг,важка атлетика,армрестлінг.Пропонуємо Вам небагато  газетної інформації про спортивне життя з того ,не такого далекого періоду ....(тиснемо читати повністю)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Важка Атлетика

Історія та стан розвитку важкої 
атлетики на Тернопільщині. 
У роботі досліджено зародження, розвиток та стан на сьогоднішній день
важкоатлетичного спорту на Тернопільщині. Обґрунтовано роль та
спортивний внесок федерації важкої атлетики Тернопільської області у
розвиток важкої атлетики України.
Проаналізовано та систематизовано участь важкоатлетів Тернопільщини
у всеукраїнських та міжнародних змаганнях, а підсумкова інформація
доведена до тренерського колективу області, обласного спортивного
керівництва та громадськості, що може служити об’єктивною підставою для
подальшого прогнозування розвитку важкоатлетичного спорту в регіоні.
Ключові слова: важка атлетика, федерація, історія розвитку, спортсмен,
спортивні досягнення, переможці, тренер, Тернопільська область, спортивні
звання.



В данной работе исследованы зарождение, развития и состояние на
сегодняшний день тяжелоатлетического спорта в Тернопольской области.
Аргументирована роль и спортивный вклад федерации тяжелой атлетики
Тернопольской области в развитие тяжелой атлетики Украины.
Проанализировано и систематизировано участие тяжелоатлетов
Тернопольщины у всеукраинских и международных соревнованиях, а
итоговая информация доведена к сведению тренерского коллектива области,
областного спортивного руководства и общественности, и может
использоваться для дальнейшего прогнозирования развития тяжелой
атлетики в регионе.
Ключевые слова: тяжелая атлетика, федерация, история развития,
спортсмен, спортивные достижения, победители, тренер, Тернопольская
область, спортивные звания.



 Актуальність. Україна завжди славилася своїми богатирями. Фізична
сила цінувалася у воїнів Київської Руси, козаків Запорізької січі, легендарних
опришків. У народі до цього часу збереглися легенди про надзвичайну силу
фастівського полковника Семена Палія, видатного борця Івана Піддубного
чи Івана Фірцака “Кротона” із Закарпаття. У 2005 році спортивна
громадськість відзначила 110 річницю важкої атлетики в Україні. А все
починалося у 1895 році, коли київські лікарі Е. Гарнич-Гарницький та А.
Анохін заснували гурток аматорів силових видів спорту.
З того часу в Україні почалися регулярні змагання з важкої атлетики.
Українські важкоатлети успішно виступали на Олімпійських іграх,
чемпіонатах світу та Європи.
Станом на 2005 рік шість українців ставали чемпіонами Олімпійських
ігор, а запорізький богатир Леонід Жаботинський досягнув цього високого
звання двічі.
У Галичині організатором і натхненником пропаганди фізичної культури
і спорту був професор Іван Боберський. З його ініціативи у 1887 році був
затверджений статут українського товариства “Сокіл”, який ставив за мету
пропаганду здорового способу життя, гармонійного духовного та тілесного
розвитку, національної свідомості, самоорганізованості, відродження
традицій виховання молоді здатної до визвольних змагань за волю України.
Перша інформація про змагання з піднімання тягарів на Тернопільщині
зустрічається в 1910 році. Однак, на сьогоднішній день питання становлення
та розвитку важкоатлетичного спорту на Тернопіллі недостатньо вивчене та
систематизоване, не обґрунтовано також роль та внесок федерації важкої
атлетики Тернопільської області у розвиток важкоатлетичного спорту в
Україні.
 
Завдання:
 1.Вивчити історичний шлях становлення важкоатлетичного спорту на
Тернопільщині.
1. Проаналізувати сучасний стан та перспективи розвитку важкої
атлетики на Тернопільщині.
2. Дослідити динаміку підготовки спортсменів високого класу.

Методи та організація дослідження:
1. Теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури.
2. Дослідження архівних матеріалів.
3. Метод опитування та анкетування.
4. Вивчення протоколів змагань, наказів про присвоєння спортивних
звань, наказів про відрядження на змагання, рекордів області, журналів
обліку спортивних результатів.  46

5. Пошук та обробка архівних матеріалів (газетної інформації,
друкованої літератури тощо).
6. Вивчення приватних збережень: спортивних грамот та дипломів,
кваліфікаційних книжок, тощо.
7. Методом порівняння дослідити ріст рекордів області по роках.

Результати дослідження. Тернопільська область утворена 4 грудня
1939р. у складі УРСР. Адміністративну карту області склало Тернопільське
воєводство та південна частина колишнього Волинського воєводства.
Під час Другої світової війни, обласний центр Тернопіль був повністю
зруйнований, тому обласні організації та установи тимчасово знаходилися в
Чорткові. З 1950 року Тернопіль став повноцінним обласним центром. З того
часу почали відбуватися різноманітні спортивні змагання, в тому числі і з
важкої атлетики. Перші післявоєнні важкоатлетичні змагання відбулися у
Тернополі 22 листопада 1950 року. Газета “Вільне життя” під заголовком
“Вісім рекордів області з штанги” інформувала: “У неділю 19 листопада в
залі ДЮСШ відбулися змагання з штанги. Атлет спортивного товариства
“Медик”, - Вдовиченко виступаючи у найлегшій вазі в сумі триборства
набрав 160кг і зайняв перше місце. Відмінного результату домігся хірург
обласної лікарні, лікар Ткачук (легка вага). В сумі триборства він набрав
275,5 кг (жим 80 кг, ривок 77,5 кг, поштовх 100 кг). Всі 4 результати є
новими рекордами області”.
У 1956 році були проведені обласні змагання присвячені І Спартакіаді
народів СРСР. У цих змаганнях взяли участь команди 5 районів
Тернопільської обл. та самого обласного центру. Переможці у своїх вагових
категоріях склали збірну команду області, яка прийняла участь у І
Спартакіаді України і посіла 11 місце.
У 1957 році вперше була зорганізована секція важкої атлетики при ДСШ
“Авангард”. Тренером був випускник ЛДІФК Е. М. Мулярчук.
У результаті опитування ветеранів важкої атлетики нами встановлено
прізвища тренерів та інструкторів, які почали розвивати важку атлетику в
Тернопільській області:
Слід відзначити вагомий внесок випускників ЛДІФК у розвиток важкої
атлетики на Тернопіллі. Першим старшим тренером збірної команди області
був Е. М. Мулярчук (Тернопіль).
Старші тренери збірної команди області:
1956-1972 Мулярчук Е. М. (Тернопіль)
1972-1989 Онищук С. М. (Чортків, Тернопіль)
1989-1996 Любичев Г. Б. (Тернопіль)
1996 - до теперішнього часу Підодвірний М. І. (Хлоростків).
Перша обласна федерація важкої атлетики була створена в 1957 році.

Голови обласних федерацій Тернопільської області:
1957-1978 – Мулярчук Е. М. – завідуючий кафедрою фізвиховання
ТДМІ.
1978-1983 – Грушко С. Й. – декан природничого факультету ТДПІ.
1983-1989 – Білан Я. С. – директор стадіону.
1989-1996 – Онищук С. М. – директор ШВСМ
1996-2005 – федерації не існувало
2005- – Гута М. В. – підприємець (с. Васильківці Гусятинського р-
ну).
 
Переломним можна вважати 1977 рік, коли почали працювати тренерами
М. І. Підодвірний (Хоростків), П. І. Гира (Чортків), Б. М. Дідинець (с.
Озерна), В. М. Прокопишин (смт. Мельниця-Подільськ), С. М. Онищук, Г. Б.
Любичев, В. О. Тернопільський (Тернопіль). З того часу почали регулярно
проводитися засідання федерації, були призначені старші тренери збірних
команд області, почала працювати тренерська рада, формувався стабільний
календар спортивно-масових заходів, затверджувалися рекорди області, звіт
старших тренерів. Крім того федерація проводила семінари та курси
підвищення кваліфікації.
У 1978 в Тернополоі було відкрито позаштатний спортивний взвод, що
стало поштовхом для розвитку важкої атлетики, оскільки це дало можливість
місцевим перспективним штангістам проходити військову службу в
Тернополі і продовжувати тренуватися у свого тренера.
Значним стимулом для спортсменів та тренерів було впорядкування
рекордів області та надання преміальних очок за встановлення рекордів. Для
прикладу у 1984 році було встановлено 102 рекорди області в різних вікових
групах.
Всі ці заходи сприяли значному покращенню результатів тернопільських
важкоатлетів. Якщо раніше зайняті високі місця на змаганнях були скоріше
винятком, за рахунок обдарованості спортсмена, то після 1978р. все більше
тернопільських юнаків почали посідати високі місця на першостях СРСР,
України та ФСТ ”Колос”.
Значно збільшилась кількість спортсменів, які виконали норматив
майстра спорту. Так, у 1988р 7 важкоатлетів отримали це почесне звання.
Загалом в області підготовлено 4 майстри спорту міжнародного класу та 61
майстра спорту.
Тернопільська область однією з перших почала розвивати жіночу важку
атлетику. Першою призеркою чемпіонату України стала О. Російчук,  48

посівши в 1994р. ІІ місце. На даний час, в області підготовлено 2 МСМК та 5
МС, а Наталя Троценко стала чемпіонкою світу та Європи серед дівчат та
призеркою чемпіонату світу серед жінок.
Встановлено, що першим штангістом області, який завоював медаль на
чемпіонаті України, став Степан Танасійчук (с. Іванне-Пусте Борщівського
району). Беручи участь в чемпіонаті України в м. Запоріжжі, він підняв у
поштовху 150 кг і посів ІІІ місце (вагова категорія 67,5 кг). Першим
переможцем юніорської першості України був Леонід Когарлицький
(Тернопіль) – 1962 р., а переможцем юнацької першості став Любомир
Процьків з Чорткова – 1970 р.
Вперше в історії важкої атлетики області норматив майстра спорту
СРСР виконав тернополянин Володимир Писемський в 1964 р (у ваговій
категорії 52 кг). Починаючи з 1975 року, важкоатлети області почали брати
участь в міжнародних змаганнях. Перші медалі з чемпіонату світу та Європи
серед юніорів завоював Борис Цепін з Чорткова. Всього на міжнародних
турнірах взяло участь 5 тернопільських спортсменів, які завоювали 7 медалей
різного ґатунку.
Участь спортсменів Тернопільщини в міжнародних змаганнях.
За результатами участі важкоатлетів області в змаганнях на першість
України, Європи і світу ми визначили 3-х кращих штангістів:
І місце – Троценко Наталя (Хоростків)
ІІ місце – Цепін Борис (Чортків)
ІІІ місце – Стахів Володимир (Хоростків)
Коротка характеристика спортивного шляху вищезгаданих спортсменів:
Троценко Наталія Іванівна, народилася 7 листопада 1984 року в м.
Хоросткові Гусятинського району. Майстер спорту міжнародного класу, член
збірної команди України. Виступає за ФСК “Колос”. Займатися почала в 1997
році у тренера Підодвірного М. І.
За 7 років виступів на помості Н. Троценко 4 рази виборола звання
чемпіона України, 5 разів завойовувала Кубок України, посідала призові
місця на міжнародних змаганнях (див табл. 1). Крім цього, Н. Троценко
встановила 10 рекордів України. На протязі 7 років, практично виступаючи в
одній ваговій категорії (53 кг), Н. Троценко постійно покращує свій
спортивний результат. На даний час спортсменка у складі збірної команди
України готується до Олімпійських ігор 2008р. у Пекіні.

Цепін Борис Євгенович, народився 2 травня 1956 року в с. Колиндяни
Чортківського району. Майстер спорту. Срібний призер першості світу та
Європи серед юніорів. Рекордсмен СРСР та України. Займатися почав у
1971р у тренера Онищука С. М.
На протязі 6 років Б. Цепін 3 рази ставав призером першості СРСР, 5
разів першості України серед юніорів, встановив 3 юніорські рекорди СРСР
та 15 рекордів України.
На жаль, через власну недисциплінованість та порушення спортивного
режиму Б. Цепін занадто рано припинив тренування.

Стахів Володимир Степанович, народився 7 серпня 1971 року у с.
Клювинці Гусятинського району. Майстер спорту міжнародного класу,
багаторазовий чемпіон України. Тренер – Підодвірний М. І.
Всього у важкій атлетиці В. Стахів перебував 15 років. За цей час він
виборов 3 звання чемпіона та переможця Кубку України, 5 разів ставав
призером, перемагав на юніорській першості СРСР. Крім того, він встановив
3 рекорди України. Унікальність В. Стахіва в тому, що він перемагав у
вагових категоріях 48, 52, 56, 60, 64, 59 кг. На жаль ,спортсмен не має
перемог на міжнародних змаганнях.

Проаналізуваши ріст рекордів області в 1976, 1986, та 1992 р. отримано
цікаві результати.
З наведеної вище порівняльної таблиці, чітко видно значне покращення
результатів у всіх вагових категоріях, за винятком категорії 56 кг. Особливо
вражає приріст результатів у ваговій категорії 100 кг – покращення 102,5 кг.
Проводячи порівняльний аналіз розвитку важкої атлетики в районах
області, ми виділили два центри в яких готують штангістів високого класу.
Це м. Тернопіль та м. Хоростків Гусятинського р-ну. Нас зацікавив досвід в
організації роботи з розвитку важкої атлетики в Хоросткові, адже у
маленькому містечку, всього 15 тис. мешканців.  50





Засновником важкої атлетики в Хоросткові і Гусятинському р-ні став
Микола Ількович Підодвірний – нині заслужений тренер України, старший
тренер збірної області, тренер жіночої збірної команди України. (7,8)  51

Із його слів, починав він в 1977р з організації секції при
Хоростківському цукровому заводі. Тренування проходили в невеликому
приміщенні заводського клубу. Основний контингент займаючих складали
учні СШ №1. З того першого набору, значних успіхів досягли М. Лицар, І.
Паньків, Я. Пижинський, М. Савко, М. Сус.
Слід відзначити, що М. І. Підодвірний знайшов підтримку в своїй роботі
у директора цукрового заводу Ю. М. Слободяника та голови профкому В. К.
Кемчавого. Тому, після відкриття будинку культури цукрового заводу клуб
було переобладнано під спортивний комплекс. На даний час в ньому є
спортивний зал, зал важкої атлетики, плавальний басейн, готель, сауна,
душові, роздягальні, кімната відпочинку, харчоблок.
На базі цього спорткомплексу обласна рада ФСШ “Колос” відкрила
ДЮСШ, призначивши директором М. І. Підодвірного. Одночасно відкрилися
філіали школи в смт. Гримайлів (тренер Гордієнко А. І.) та с. Клювинці
(тренер Чорний В. І. – нині покійний).
При місцевому СПТУ №27 відкрили зал важкої атлетики та організували
спецгрупу важкоатлетів. Для учнів спецгрупи були виділені місця в
гуртожитку цукрозаводу та організовано безкоштовне харчування, кошти на
яке виділяло спорттовариство “Трудові резерви”. Це давало можливість
проводити по два тренування в день.
Таким чином, в ДЮСШ склалася чітка система підготовки спортсменів.



Через певний час учні ДЮСШ почали перемагати на республіканських
та всесоюзних змаганнях. Кращими вихованцями секції смт. Гримайлів стали
відомі штангісти Ю. Стецюк та С. Метельський, а в с. Клювинцях почали
тренуватися МС В. Соболів, переможець юнацької першості СРСР Б. Стахів
та МС В. Карпишин (поштовх 200 кг в 19 років при власній вазі 81,5 кг).
На даний час кращою вихованкою школи є Наталя Троценко – МСМК,
багаторазова чемпіонка та рекордсменка України, переможець багатьох
міжнародних турнірів, кандидат в Олімпійську збірну України.
Всього в ДЮСШ м. Хоростків підготовлено:
МСМК – 2
МС – 10,  52

учасників міжнародних змагань – 4, виборено 12 звань чемпіонів та
переможців кубку України.
М. І. Підодвірний зізнався, що він мріє про відкриття інтернатської
групи при ДЮСШ. Для цього в даний час є всі умови. Бракує тільки
фінансування.
На наш погляд, організація роботи Хоростківської ДЮСШ з розвитку
важкої атлетики може бути взірцем і гідна наслідування.

Висновки
1. Організаційно, початком культивування важкої атлетики в області
слід вважати 1950 рік, коли відбувся перший чемпіонат області.
2. Значне піднесення в розвитку важкої атлетики почалося після 1977
року. Цьому сприяло ряд факторів:
– розширення географії секцій
– створення колективу тренерів-однодумців
– формування сталого календаря змагань та складення положення, яке
стимулювало ріст спортивних результатів
– організація спортивно-оздоровчих таборів
– віднесення обласним спорткомітетом важкої атлетики до видів спорту
пріоритетного розвитку і відповідно збільшення фінансування заходів
обласної федерації
– концентрація всіх кращих тренерів в одному спортивному товаристві –
ФСК “Колос”
– відкриття спортивного взводу на базі військової частини
Тернопільського гарнізону
– відкриття відділення важкої атлетики в ШВСМ
- відкриття сучасного важкоатлетичного центру в м. Хоростків.

На жаль, в даний час, спостерігається значне звуження географії важкої
атлетики в області. Перестали функціонувати секції в м. Гримайлові,
Клювинцях (сподіваємося, що це тимчасово), Мельниця-Подільській,
Чорткові. Відповідно зменшилась кількість тих, що займаються, а також
тренерів. У зв’язку з недостатнім фінансуванням зменшилась кількість
навчально-тренувальних зборів, припинив функціонування спортивно-
оздоровчий табір, був ліквідований спортивний взвод, перестала існувати
федерація. Проте фундамент організаційних заходів, які були проведені в
1978 та подальших роках здобуття Україною незалежності, дозволяє
тренерам області готувати спортсменів високого класу.
Тільки за останні 5 років Чемпіонами України ставали Н. Троценко, Н.
Онищук, В. Богоніс. Переможницею юнацьких ігор стала М. Джус з
Тернополя, підготовлено 8 МС. Ефективно почали працювати молоді тренери
Бутрин Р. Р. (Тернопіль), Симів В. М. (Скалат), Хорощак В. Д. (Хоростків).
Тому є впевненість, що вони зможуть продовжити традиції своїх
попередників.